Багато туристів закохуються в Мінськ з першого погляду. Але з досадою відзначають: під час відпочинку виникає маса труднощів перекладу.
Колаж Юлії Костикова
У 2019 м нам належить прийняти Європейські ігри, а в 2021 році - чемпіонат світу з хокею. Спортивна інфраструктура, немає сумнівів, буде підготовлена. Але туристам потрібні не тільки видовища - їм і хліба подавай! І тут нюанс: наш персонал не дуже-то вміє вільно спілкуватися з гостями на їх мові. Буває, і двох слів зв'язати не можуть. Такі відгуки були не рідкістю після масштабного міжнародного змагання в 2014 році. Чи була пророблена робота над помилками?Беру з собою профі - разом з першокласним перекладачем йдемо зображати іноземців і перевіряти, що змінилося за три роки. Все місто не оминути - досліджуємо популярну у туристів зону біля станції метро «Жовтнева» і частина тусовочной вулиці Зибіцкой. Марія Гриб поводиться впевнено. Маркетолог з продажу в США однією з провідних IT-компаній нашої країни англійською говорить і пише, як на рідному.
Розкусити, що ми місцеві, офіціанти не повинні. Пил в очі пускаємо і кричущим зовнішнім виглядом. Обидві одягалися в типовий закордонний прикид: довга парку, модна куртка-косуха, джинси і кросівки. Марія починає експеримент.
- Хай! - посміхаємося і заходимо в популярне кафе в підвалі легендарного універсаму «Центральний». У мінчан воно славиться товариським персоналом і гарною кухнею, в тому числі і з національними стравами. Значить, ми за адресою.
- Здрастуйте ... - офіціантка трохи ніяковіє, побачивши незвичайних гостей.
- We'd like to try something from Belarusian cuisine ? - набір незнайомих звуків б'є дівчину наповал. А ми-то просто хотіли поласувати білоруськими делікатесами. Не більше.
Проходить пару хвилин бесіди, а толку ніякого. Миле личко офіціантки вже стає червоним, але вона марно намагається нас зрозуміти. Найкраще їй вдається сказати слово «меню» - благо в обох мовах воно звучить майже однаково. Що ж, вивчаємо меню.
- В цілому непогано, - експерт гортає англійський варіант переліку страв. Обговорюємо пошепки, щоб нас не розкрили.
Марія пояснює: більшість закладів сильно не заморочуються з приводу меню. Закинули текст в онлайн-перекладач, трохи підчистили і відправили до друку. Але відповідальних рестораторів теж вистачає. Так, нещодавно до перекладачці звернулися власники самого звичайного кафе в Могильові. Їм було принципово важливо перед гостей не схибити.
Прогулюємося по основній мінської магістралі і потрапляємо в кафе на проспекті Незалежності, 22. Чесно зізнатися, нас заманила яскрава вивіска на іноземній мові. Ось тут точно повинні володіти англійською!
Побачивши нових відвідувачів, до входу поспішає молодий офіціант. Хлопець бадьорий і розкутий. Простягає меню і цікавиться, за який столик ми хочемо сісти. Ставимо те ж питання: «Чи є традиційні страви?» Без найменшої паузи відповідає:
- У нас можна замовити щось з американської та мексиканської кухні. Білоруські шедеври готують в сусідньому закладі. Давайте я вас проведу, - любезничает з нами англійською. Рівень мови: 8 балів з 10.
Заглядаємо в чергове заклад. В інтернеті про нього голосно заявляють: ресторан рясніє національними стравами, які приготовлені за старовинними рецептами.
- Good evening, - вітаємося і проходимо до барної стійки.
Нас зустрічає доброзичливий персонал. Але побачивши іноземців хлопці відразу втрачаються. Офіціанти штовхають один одного в плече:
- Іди ти розмовляй!
- Ні, ти давай!
Третій важко зітхає, але все ж вирішується. Через секунду ясно: буде складно. З потоку слів, які він явно тільки що придумав сам, зрозумілі тільки «суп», «м'ясо», «чай». Як йдуть справи з національною кухнею, хлопець пояснити не зміг. У відповідь лише тицьнув пальцем на кілька картинок в меню. Перераховував страви по-російськи, але для чогось з акцентом:
- Качка і рулька з капустою. Курча. Ось дивіться, деруни з начинкою ще є.
Просимо запропонувати вегетаріанський варіант вечері. Хлопець розуміє з другої спроби і мотає головою: такого у них немає. На тому і розійшлися.
Звертаємо на сусідню вулицю і ніби потрапляємо в паралельний всесвіт. На Карла Маркса кардинально відрізняється підхід: офіціанти тут зустрічають туристів у всеозброєнні. На відмінно пройшли перевірку відразу два заклади поспіль.
- У центрі вулиці знаходиться посольство Великобританії, тому точки громадського харчування орієнтовані на іноземних відвідувачів. Конкуренція велика, інакше можуть втратити клієнтів, - пояснює Марія Гриб. - Особисто я з багатьма зарубіжними делегаціями обідала в місцевих кафе. Вони з легкістю знаходили спільну мову з персоналом.
Прямуємо ще до одного місця тяжіння туристів. Сама тусовочная мінська вулиця Зибіцкая сповнена кафешок. Не виникло серйозних труднощів перекладу в чотирьох закладах з десяти. Найчастіше офіціанти відповідали на ламаній англійській, але з горем навпіл зрозуміти їх було можна. Це мінімум, який потрібен туристу.
- Загалом, результат задовільний, - підсумовує перекладач. - Але прагнути є до чого. Ми дуже відстаємо від сусідів - тих же поляків, литовців. Там рідко зустрінеш офіціанта, який не володіє відразу трьома мовами: рідною, російською та англійською.
До слова, британське видання The Times включило Мінськ в список з 30 міст, де можна вигідно провести вихідні - менш ніж за 250 фунтів стерлінгів. Ми розташувалися на п'ятій сходинці. В описі зазначається, що громадянам Великобританії більше не потрібна віза для відвідин нашої країни.
Що ж, після такої реклами чекаємо напливу туристів. І під час зустрічі гостей нам не варто тримати язик за зубами.
[email protected]
Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Чи була пророблена робота над помилками?Ставимо те ж питання: «Чи є традиційні страви?